Вікторія Сорокотяг

Біблійна   книга Псалмів, 10 розділ 3 вірш  говорить нам «Якщо основи зруйновано, що тоді праведний зробить?» (пер. І. Огієнка, 1962) Біблійний автор піднімає тему основ буття людини, наголошуючи на тому, що відсутність або хибність основ робить людину безпорадною, близькою до падіння. Це твердження має універсальний характер і відноситься не лише до людини, а й до оточуючого світу, різноманітних його систем.  З моменту гріхопадіння світ втратив  світоглядні основи для будування суспільного добробуту, бо саме біблійні цінності, основи та цілі є головними структуроформуючими кластерами надійного творіння.

Євангельська церква на українському, пострадянському просторі отримала можливість долучитися до сучасних громадянських процесів, з метою духовного відродження суспільства. Отримавши  виклик, християни перейшли до практичної складової –  надбання певних традицій у соціально – політичній та освітній сферах. Зіткнення з пануючою в українській науці базовою філософією постмодернізму, висунуло вимоги: по перше, навчитись орієнтуватися у філософських впливах на яких базується освітнє середовище, по друге – будівництві біблійного фундаменту в освіті.  

Одним з найкращих прикладів «будівника» біблійних основ в вищих освітніх закладах був відомий апологет Раві Захаріас – американський християнський апологет та захисник біблійного християнства індійського походження. Його нащадки належали до касти брамінів Намбудірі. Один з них став християнином, почувши проповідь місіонерів про Христа, і змінив прізвище на Захаріас. Хлопчик належав до номінальної родини християн, що відвідували англіканську церкву щонеділі, але жагучі питання, які мав хлопець  у свої 14 років не знаходили відповіді. Єдиним виходом, на думку підлітка, було рішення піти з життя випивши отруту. Спроба самогубства не досягла успіху, проте саме у лікарні хлопець познайомився з біблійними текстами, які і стали надійною відповіддю/основою на все його життя. 

Раві Захаріас за життя отримав шість докторських ступенів, в тому числі доктора юридичних наук і доктора богослов’я.  Він виступав з лекціями в Гарвардському, Оксфордському університеті, в університетах штату Джорджії та Мічигану.

Як зазначається  на сторінці Інтернет порталу ТБН «Раві Захаріас запам’ятався своїм епохальним внеском в християнську апологетику, особливо його турботою про зв’язок Євангелія з життям розуму. Захаріас здобув світову популярність завдяки тому, що він називав захистом «інтелектуальної достовірності» християнства, «допомагаючи мислителю вірити, а віруючим думати».   Його апологетика будувалась на Священному Письмі, але вона була далекою від «сухої» академічної науки, він сміливо та впевнено відстоював християнську віру, не відштовхуючи при цьому своїх опонентів.  Прикладом глибокої, доступної й актуальної аргументації є книга  Р. Захаріаса «Может ли человек жить без Бога?»  в основу якої  було покладено лекції для студентів Гарвардського університету. Звертаючись до читачів, автор книги запитує  «Чому будь-яка, навіть сама безглузда і неприйнятна концепція обов’язково знаходить прихильників в академічному середовищі? Це питання неможливо залишити без уваги, якщо ми хочемо розібратися в хворобах сучасного суспільства і уникнути катастрофічного для всіх нас майбутнього».  Його роздуми на протязі всієї книги обертаються  навколо меседжу «Помилка щодо істини – ось головна біда нашого часу». «Який сенс, – пише в передмові до книги Ч. Колсон, – ґрунтуватися в своїх міркуваннях на Біблії, якщо дві третини аудиторії не вважають Писання істинним? Чи має сенс стверджувати, що Ісус є шлях, істина й життя, якщо люди не вірять в саме існування істини? Цим я аж ніяк  не хочу сказати, що слово Боже не має сили переконувати навіть найзавзятіших невіруючих, але якщо християни бажають бути по-справжньому почутими  і вплинути на суспільство, їм перш за все необхідно захистити саме поняття істини.» Отже питання захоплення «інтелектуальних центрів» цивілізації  – університетів – в яких в результаті «неослабного» наукового пошуку відбулась повна переоцінка поглядів на буття Бога залишається актуальною й досі. Р.Захаріас зазначає, що серед наукової еліти характерна повна невіра. І якщо на Заході переоцінка релігійних поглядів проводилась під прапором   боротьби за політичну та академічну свободу, то на пострадянських територіях, ця боротьба відбувалась під прапором марксизму-ленінізму. Замовчування та придушення будь якої «іншості» було нічим іншим як бажанням знищити істину в самому широкому сенсі цього слова. Проте, не все втрачено – наголошує Р. Захаріас. Незважаючи на різноманітні і цілеспрямовані зусилля приписати духовні потреби ірраціональному початку в людині, або в кращому випадку, визнати їх приватною справою кожного, спрямованість до трансцендентного відроджується у кожному поколінні. Маючи за плечима майже двадцятирічний досвід лекційної роботи в університеті – продовжує Р. Захаріас – я, твердо переконаний в тому, що духовні спрямування в людині неможливо вбити. Практично всі мої лекції збирали максимально можливу в умовах даного приміщення кількість слухачів, а реакція аудиторії завжди була радше позитивною ніж негативною. Краще підтвердження незгасимого духовного полум’я – зміни, що відбулись у таких країнах як, Росія і Китай, які спробувавши викорінити будь яке згадування про Бога, досить швидко переконались в згубності своєї політики.»

Виступ Раві Захаріаса в Києві

Отже ми підійшли до моменту, коли треба підсумувати погляди Раві Захаріаса на питання «Чи може людина жити без Бога? у контексті панування культури постмодернізму? Чи є християнство і його головне обличчя Ісус Христос, єдиним провідником абсолютної істини? Що несе з собою для науки ілюзія нейтралітету? Його відповідь на сторінках книги «Может ли человек жить без Бога»  виражена чітко та безкомпромісно. Життя без Бога перетворюється в хаос – це твердження Раві Захаріас виніс з історії власного життя. Істина є, і вона не філософське світобачення, а Особистість, на ім’я  Ісус Христос. Саме в Ньому, у Христі, Раві Захаріас знайшов повне задоволення  для своєї душі, розуму й серця. Тільки у Христі відкривається розуміння антропології людини, всесвіту, історії, смерті та страждань, що випадає на долю людства, – істини, яка витримує вже більш ніш дві тисячі років перевірки практикою та логікою.