Гудима Інна Олександрівна

 магістр богослов`я,

аспірант кафедри культурології та філософії

 Національного університету «Острозька академія»

ЖІНКА І СІМ`Я В КОНЦЕПЦІЯХ БІБЛІЙНИХ ТРАДИЦІЙ

Стаття:

До питання ролі жінки з погляду релігії звертались філософи та богослови Середньовіччя, Відродження, Нового часу, серед них в першу чергу слід назвати іудейських мудреців: Раші, Рамбам, Маймонід; Отців християнської Церкви: Тертуліан, Ігнатій Антиохійський, Іриній та інші. [8; 9; 10].Проблему жінки не обійшла своєю увагою німецька класична філософія. Е. Кант, зокрема, вважав, що проблема жінки є більш філософською, ніж чоловіка. [4]. Зріс інтерес до проблеми жінки на межі XІX—XX ст., однак у сприйнятті українки відобразилась тенденція до ідеалізації, притаманна українському національному характеру.

         Духовно-психологічні функції жінки можна розглядати як функції жіночого начала взагалі в суспільстві, сім’ї та функції безпосередньо жінки як особи жіночої статі, що виконує роль матері, дружини, дочки, свекрухи тощо. Як вважає протестантський теолог Дж. Пейсті, найвище покликання жінки – материнство пов’язане з не менш важливим покликання вихователя дітей [6]. Сім’я має бути “чистою” з внутрішнього боку, тобто з боку взаємовідносин чоловіка та дружини, батьків і дітей, старшого покоління і молодшого. Християнські богослови відзначають, що ідеалом для християн є взаємини Христа й Церкви.

     І для того, щоб зрозуміти біблійний погляд на жінку як дружину, важливо звернути увагу на те, що говорили Апостоли. У посланнях принцип рівності статей і підпорядкування жінок чоловікам є рівними. У посланні до Галатів йдеться: «Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!» (Гл. 3:28) [1].  Тут вказується на рівність, адже спосіб порятунку однаковий як для чоловіків, так і для жінок. Вони є рівноправними членами Тіла Христового. Однак це не усуває всіх відмінностей в обов’язках між чоловіками і їхніми дружинами. Акцентуємо, що  текст не охоплює всіх аспектів Божого задуму про чоловіка й жінку. Крім того, є багато інших текстів Писання, що вказують на відмінність Божих вимог до чоловіків і жінок стосовно сім’ї та Церкви. Хоча християнський шлюб передбачає взаємну любов і підпорядкування між подружжям. Так у Священному Писмі читаємо: «Корячися один одному у Христовім страху» (Еф.5:21) [1], але водночас чотири новозавітних тексти: «Так само дружини, коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин, як побачать ваше поводження чисте в страху.» (1Петр. 3:1-2) [1]; «Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова дружини, як і Христос Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому.» (Еф. 5:22-24) [1] ; «Дружини, слухайтеся чоловіків своїх, як лицює то в Господі!» (Кол.3:18); «…щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово.» (Тит.2:5) [1] – покладають на дружин обов’язок підкорятися своїм чоловікам.

         Багато хто розглядає сім’ю і порядок в ній із власної точки зору, забуваючи, що у Христі чоловік і жінка рівні. Але чому дружині важливо коритися чоловікові? Такий Божий порядок. Уявіть собі, що навколишній світ перестав підкорятися порядку. В такому світі було б небезпечно, а скоріше навіть не можливо вижити. Це стосується й ладу у сім’ї. Чоловіки покликані любити, дружини коритися їх дбайливому керівництву, діти – слухатися батьків, батьки не повинні дратувати дітей. Дуже чіткі вказівки. Вони схожі на інструкцію для користувача. Якщо порушувати інструкцію, то може статися непередбачене. Ісус Христос, прийшовши на землю, в точності виконав план Бога, завдяки цій точності ми маємо порятунок. Але в Трійці Син стоїть не нижче Отця, але Він не поступається Отцю в Божественності. Так і в сім’ї. Дружина по суті дорівнює чоловікові, але в своїх функціях вона слухняна йому так, як Ісус слухняний Отцю. Божого порядку відповідає, що дружина невимушено підкоряється чоловікові. Тільки коли чоловік і дружина разом, вони можуть створити нову істоту. Це не додаток двох окремих особистостей – це нова єдність, створена з волі Бога.

      «Бог поклав на чоловіка (раціонально-ділові відносини) відповідальність загальну і в справах віри. Жінка (більше емоційно-інтуїтивна) потребує його захисту. І дуже важливо: як він, так і вона – разом – стоять під вищим авторитетом, під вищим захистом Господа Ісуса Христа» [7]. У Божому плані сім’я – новий гармонійний організм. Христос прийшов нагадати нам про це: «Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове,  стародавнє минуло, ото сталось нове» (2Кор.5:17) [1]. Сім’я, яка живе за принципом «нового створіння», відновлює не тільки правильні відносини з Богом, а й як у Едемському саду: двоє стають однією плоттю через захоплену взаємну любов (Бут.2:23) [1].  У них загальне благословення, рівне спілкування з Богом і відповідальність за виконання волі Божої в питанні про поширення вістки про спасіння. особистому

        Наша мета зрозуміти і прийняти шлюб так, як Бог наперед приготував його. Шлюб – глибокі, ніжні, чисті, інтимні і любовні взаємини – був з самого початку зумовлений Богом за образом взаємин Христа і Його церкви. Це і є основа для любові і покори, яку ми можемо мати в своєму шлюбі. І на цій підставі ми можемо безпечно будувати своє життя.

       Ми бачимо, що ще в дохристиянській традиції представлені вимогидо жінки. В Біблії ми маємо образ поганої та хорошої жінки. В іудаїзмі детально розписано, якою має бути жінка. Основна вимога до неї – це скромність. Вона передбачає, що скромним має бути все – і мова, і манера одягатись, їжа, пиття, розваги й задоволення. Жінка має уникати непристойних жестів, виразів, вульгарної мови, агресивності, розв’язаності, лайки. В усьому слід дотримуватись міри [3]. Аналізуючи тексти Талмуду (Шабат,25 б; Йевамот 62 б; Сангедрин, 76 б; Хулин,8б; Бава мециа, 59а Бемидбар раба, 89 та інші місця), присвячені проблемі жінки, Х. Донін приходить до висновку, що мудреці Талмуду строго застерігають чоловіка від образливих слів на адресу жінки, навіть якщо поруч немає нікого. Особливо тяжкий гріх, коли чоловік ображає дружину при людях. “Хто багатий?” – спитали рабина Акиву, він відповів: “Той, чия дружина ласкава і добра”. Ортодоксальна іудейська традиція орієнтується на чоловіка. Чоловік має дотримуватись певних правил в ставленні до жінки. “Чоловік має любити свою дружину, принаймні, як самого себе, а поважати більше, ніж самого себе” [3].

     Які внутрішні якості повинні виявлятися в жінці? Вона повинна мати«нетлінну красу лагідного й мовчазного духа», але це не означає, що дружини не повинні висловлювати свою думку. Вони повинні усвідомлювати, що Бог очікує від них лагідності і тиші. В цьому полягає краса і сила жінки. Тоді висловлене нею думку, її рада навіть заперечення вказує чоловікові на її внутрішню красу і силу.

       Побожні жінки намагалися завжди відповідати цьому зразку. Петро вказує на одну з таких жінок: «Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви її діти, коли добро робите та не лякаєтесь  жадного страху». (1Птр 3:6) [1] і так як Авраам названий батьком всіх віруючих (Гал.3:7) [1], Сарра – матір’ю всіх покірних дружин. Якщо дружини підкоряються Богу і підкоряються своїм чоловікам в лагідному і мовчазному дусі, то вони можуть бути впевнені, що тим чи іншим шляхом Бог винагородить їх.

       Чи можна написати характеристику жінки-християнки або план поступового її розвитку? Повинно бути можна, але навряд чи це буде портрет, якоїсь особливою жінки. З іншого боку, це дійсно особлива жінка. Кращий портрет, якої ми знаходимо в Приповістках 31 главі [1]. Маючи Страх Господній, вона впевнено дивиться в майбутнє. Вона названа  доброчесною дружиною. Приповістки закликають молодих людей слухати порад батька і матері, які спільно керують взаємовідносинами в сім’ї, від їх мудрості залежить спілкування сім’ї з Богом і атмосфера їхнього життя.

        Приповістки в Старому Завіті виконували роль настанов, які ніхто не відміняв в новозавітні часи. Крім цього Павло пише до Тита, що він повинен наставляти і старих і молодих. Стариці, в свою чергу, повинні «наставляти» молодих. Приповісті дають чудові зразки настанови, які можуть допомогти старицям у виконанні цього нелегкого доручення, і 31 глава – один із зразків такої настанови, в якій через образи дана характеристика доброчесної дружини. Це дуже важливо, адже таку характеристику ролі дружини дає жінка (мати Лемуїла) своєму синові. Цнотлива дружина не просто господиня будинку, вона бере на себе відповідальність за прожиток і забезпечення одягом всіх домочадців, вона також займається поза домом, веде торговельні та господарські справи. Вона займається й громадською роботою – опікується бідними і може дати мудрі поради ближнім. Вона розумна та авторитетна жінка, якщо в її радах потребують. Ця жінка не просто «обслуговує» свою сім’ю, піклуючись про те, щоб сім’я не мала потреби, вона, виступає в ролі мудрого наставника поряд з чоловіком, виконує задум Божий, відкритий в 1 і 2 розділах Буття, що і чоловік, і жінка створені за образом і подобою Божою і покликані разом здійснювати управління в цьому світі від Його імені [1].

    Підсумовуючі сказане про роль дружини в Священних Писаннях, можемо окреслити низку важливих аспектів:

По-перше, жінка є помічницею, оскільки: «І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Бут. 2:18) [1].

Ця роль дружини передбачає лідерство чоловіка, його потребу в дружині, її положення «правої руки», співпрацівниці і їх спільна праця – як фізична, так і духовна. Як вірна помічниця, дружина повинна: підтримувати чоловіка в його починаннях; надихати і молитовно благословляти чоловіка; допомагати розкрити чоловікові всі його кращі здібності; піднімати його значущість.

По-друге, жінка є берегинею домашнього вогнища. «Вона спостерігає за господарством у будинку своєму і не їсть хліба неробства» (Пр. 31: 10-31) [1].

«Домашній вогник» передбачає особливий затишок у родині, добру атмосферу і тепло людських відносин. Формувати та зберігати цю атмосферу, піклуватися про порядок і чистоту в будинку – одне з завдань дружини [39].

Треба визнати, що сьогодні ця роль стає все менш популярною і привабливою. У світі не модно бути хорошою дружиною, але модно і престижно бути тільки діловою і незалежною жінкою, але Господь наперед приготував для дружини цю прекрасну роль, виконати яку вона зможе тоді, коли буде любити чоловіка, любити дітей, бути піклуючиюсь і доброю керівницею в своєму будинку. Це дуже складне і творче завдання, це більше, ніж робота, це – спосіб життя, почерпнутий з небесних і вічних істин.

 По-третє, жінка має бути мудрою порадницею. «Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його своїми руками» (Прип 14: 1) [1].

Мудра жінка є найкращим співрозмовником, кращим слухачем, найкращим знавцем свого чоловіка. Саме вона здатна виявляти ніжну турботу, вміти втішати, підбадьорювати і надихати його. З мудрими дружинами чоловіки стають успішними як в матеріальному, так і в духовному,  які «відомі біля воріт, коли сидять із старшими краю».  Мудра жінка уміє розуміти чоловіка і задовольняти його потреби. «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закон Христовий» (Гал. 6: 2) [1].

Для дружини дуже важливо вчасно помітити труднощі чоловіка, зрозуміти причину і надати йому допомогу. Дружина задовольнить потреби чоловіка, якщо допоможе йому набути впевненості в собі.

     По-четверте, жінка має бути й ідеалом жіночності і вірності.

Сьогодні світ намагається нав’язати ідеал жінки, який абсолютно далекий від біблійного розуміння. Вона ні в чому не поступається чоловікові, не має слабкостей, вміє постояти за себе, може усіма прекрасно керувати, незламна, вольова і, навіть, жорстока.

Жіночність має на увазі: ніжність, м’якість; краса зовнішня і внутрішня; лагідність, скромність; щирість, відкритість; доброта, поблажливість; любов до материнства.

Вірність дружини полягає не тільки в тому, щоб не зраджувати чоловіка, але і бути йому помічницею у важких ситуаціях, захищати чоловіка від нападок інших, ніколи не зраджувати його навіть у малих справах і обставин, не принижувати авторитет чоловіка перед іншими. Прояв такої вірності зміцнює сім’ю і робить чоловіка більш сильним. 

Зрештою, жінка є джерелом радості і миру, оскільки у Святому Письмі пишиться: «І сміється вона майбутнє» (Пр. 31:25); «Сварлива дружина – стічна труба» (Пр. 19:13) [1].

Радість полягає не у відсутності труднощів і проблем, але в присутності Бога, в Його допомоги. Радість – це один з плодів Духа Святого, тому в будинку завжди особливо тепло, коли дружина сповнена оптимізму і радості. І, навпаки, невдоволення, нарікання, пригноблений дух руйнують всю сім’ю. 

       «І хай володарює в серцях ваших мир Божий, до якого й були ви покликані в одному тілі» (Кол. 3:15) [1].  Миру мало бажати – його треба творити, взаємно прощаючи і приймаючи один одного. 

         Отже, шлюб – глибокі, ніжні, чисті, інтимні і любовні взаємини – був з самого початку зумовлений Богом за образом взаємин Христа і Його церкви. Це і є основа для любові і покори, яку ми можемо мати в своєму шлюбі. І на цій підставі ми можемо безпечно будувати своє життя. І як багато любові, тепла, світла, лагідності, смирення, прощення може мати  дружина, оспівана в Священних Книгах. [5].

      У кожного з нас є найдорожча і близька людина – це мати. Вона дала нам життя, подарувала щасливе дитинство. Її доброта і турбота зігрівають нас і в сумні хвилини. Безсумнівно, всі свої таємниці, потаємні мрії ми довіряємо мамі, з нею радимося. Вона наш найкращий друг, мудрий порадник. Мати є нашим ангелом – охоронцем, вона здатна на будь-яку жертву заради дітей. Немає нічого святішим і безкорисливішим любові матері!

     Материнство – це найважливіша роль, яку Бог визначив багатьом жінкам. Павло у посланні до Тита так говорить жінкам про їх обов’язки любити своїх дітей: «Щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей, щоб були помірковані, чисті, будинку, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово». (Тит.2:4-5) [1]. У книзі пророка Ісаї з цього приводу йдеться: «Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї?» (Іс.49:15) [1]. Материнство, диво народження дітей – особливий, дивовижний дар від Господа, який наближає жінку найближче до Творця, і дає їй можливість найгостріше відчути та пізнати відповідальність і глибину переживань за народжене дитя. Адже турбота про дітей, прояв радості материнства, любов до всього, що пов’язано з народженням і вихованням дітей, додає жінці особливу внутрішню красу і принадність.

        Роль матері в Новому Заповіті особливо піднесена завдяки подвигу Божої Матері. Прокл, архієпископ Константінополскій говорить про Діву Марію: «Блаженні через Неї всі дружини: рід їх не підлягає більш прокляттю і навіть перевершує славою Ангелів. Єва уврачьована; проходиться мовчанням дружина Єгипетська; похована Даліда; забута Єзавель Тепер образ дружин збуджує подив. Сарра прославляється як нива, зрощуюча народи; Ревека шанується як мудра винуватиця благословення; Лія шанується як матір предка Господнього; Деворра похваляється як військоначальниця, всупереч немочі своєї статі. Єлисавета ублажається як та, що відчула в собі взіграв предтеча сповнений благодаті. Марія ублажається як Матір, бо народила схотівшого народитися».

       Усвідомлюючи, що сьогодні роль жінки, як берегині сім`ї,  стає все ніби менш популярною і привабливою, і у світі не модно бути хорошою дружиною, але модно і престижно бути тільки  діловою і незалежною жінкою, ми бачимо, що Господь наперед приготував для дружини прекрасну роль, виконати яку вона зможе тоді, коли буде любити чоловіка, любити дітей, бути піклуючуюсь і доброю керівницею в своєму будинку.

      Берегиня сім’ї –  жінка, серце якої сповнене любові та доброти. Зразок такої дружини є в Приповістках: «Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел: довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку! Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя.»  (Прип.31:10-12) [1].

Література

1. Біблія. Переклад проф. Івана Огієнка. Видавець: Українське Біблійне Товариство, 2010. – 1376 с.
2. Біблія. Коментар до Нового Заповіту. -Бельгія, Брюссель, 1989.С. 2191.
3.  Донин Х. Быть евреем. – Иерусалим.: Шамир, 1990. – 289 с.
4.  Кант Э. Антропология с прагматической точки зрения. В 6т. Т. 6. – М.: Мысль, 1966. – 743с.
5.  Новий Біблійний коментар: У 3ч. Ч.1. Старий Заповіт. Книга Буття –Книга Іова / Пер. з анг. – СПб .: Мірт, 2000. – С. 88
6. Платон. Пир // Платон. Собр.соч. В 4т.Т.2 – М.: Мысль,1993. С.81 -135.
7.  Правдивцев В. Браки совершаются на небесах // Наука и религия. – 2003. – №6. – С.40-42.
8.  Раннехристианские церковные писатели. – М.: Инсбрук,1990. -С.255
9.  Ранович А.Б. Первоисточники по истории раннего христианства. Античные критики христианства. – М.: Политиздат, 1990. – 479с.
10.   Тлумачення старозавітних книг від книги Буття по книгу Рут / пер. з англ. І. Череватова. – США, Ашфорд: Слов’янське місіонерське видавництво, 1992 р – С. 1.

Науковий вісник збірник наукових праць «ГІЛЕЯ», стаття  “A WOMAN AND A FAMILY IN THE CONCEPTS OF BIBLICAL TRADITIONS”