Роман Онофрійчук, кандидат філософських наук
Специфіка витлумачення таїнства хрещення у поглядах Володимира Марицнковського
Феномен таїнства хрещення в усі часи привертав увагу богословів різних християнських конфесій. Навіть у наш час це питання актуалізується через ті процеси, що проходять у нашій державі. Поліконфесійність суспільства та різноманітність релігійних традицій створюють платформу для полеміки з деяких канонічних питань в контексті різних християнських поглядів. В контексті сказаного вище, особливою цінністю є творчість Марцинковського у розгляді цього питання, оскільки він ставить перед собою зовсім іншу мету. Цікавим є те, що саме ці ідеї були мало оцінені тією добою, коли він жив і творив, хоча В.Ф.Марцинковський користувався досить великою популярністю серед вірян і священнослужителів переважної більшості конфесій. Відзначимо також, що свої роздуми про хрещення Марцинковський виклав у праці «Хрещення дорослих і православ’я». У своїх розвідках ми беремо її за основу.
Справедливо зауважує Марцинковський, що питання хрещення є канонічним а не догматичним питанням.
Коментуючи незадовільний стан Церкви, автор намагається вказати на причину цього. «В нашій громаді немає свідомих християн, народжених від Духа» – саме так описує Марцинковський причину. Далі продовжує: «Прийом у Церкву здійснюється через хрещення, якому має передувати просвітлення і навернення». Важко заперечити автору, оскільки порушення цієї послідовності є неприйнятним у контексті вчення Євангелії. Для підсилення своєї аргументації Марцинковський аналізує вчення самого Ісуса, апостолів, Отців церкви, та вчення православної церкви.
Завдяки тому, що Марцинковський використовує цитати ранніх апологетів Тертуліана та Іустина Філософі, кападокійців Василія Великого та Григорія Нісського та інших, його аргументи стають більш переконливими.
Слід додати, що в цікавий спосіб інтерпретуються слова апостола Павла про особливу відповідальність, яку несе кожен віруючий за участь у вечері Господній (Евхаристія). Виявляється що ці попередження мають відношення до всіх таїнств, в тому числі хрещення. Результатом такого аналізу є теологічне обґрунтування необхідності обдуманого та свідомого прийняття хрещення.
Такий погляд був притаманний для Василія Великого, Іоана Златоуста, Іоана Дамаскина (автора праці « Точний виклад православної віри»). Останній сказав так: «Бути хрещеним у Христа означає погрузитися вірою в Нього». Окремим аргументом на користь прийняття хрещення у дорослому віці є вчення про «оголошення», що є характерним для православної церкви. Оголошення – це певний підготовчий етап до хрещення, яке обов’язково включало навчання та духовно-моральну практику.
Марцинковський досить рішуче засуджує неправильне звершення хрещення та називає це брехнею перед Богом та приниженням таїнства. Серйозну увагу автор приділяє аналізові наслідків цього. «Лекков (православний архієрей) у творі «На краю світу» з біллю в серці розповідає про негативний вплив зовнішнього хрещення, що відштовхує язичників, більш моральніших по природі чим фіктивні православні». Ці міркування корелюються із поглядами Б.Рассела, які викладені у праці «Чому я не християнин».
На наш погляд, недруги християнства справедливо критикують нас. Марцинковський говорить: «Ось чому мертве наше християнство! Немає свідомості і активності при вступі до Церкви – немає і згодом свідомих і активних християн, а є християнство сліпе, забобонне, безвольне. Немає духовного життя, тому що немає народження від Духа, і тому Церква в паралічі, подібна трупу». Але найтрагічніше в цьому є те, що немає розуміння того, настільки це небезпечно. «Русь без Церкви, без Бога, або, що ще гірше, в хибному завіті з Ним! Підміна заповіту з Богом … Ось звідки йде наша богозалишеність і сирітство народу, стікаючого кров’ю».
Згідно з дослідженням Марцинковського, звичай хрещення дітей виник на певному етапі історії та має свої причини.
- У церкву, яка стала панівною, прагнули не стільки за благодаттю, скільки за правами і привілеями.
- Хрещення дітей було вигідним для держави, яка бажала вступити у союз з церквою, оскільки керувати людьми несвідомими, пасивними значно простіше.
- Духовенство церкви стало поповнюватися людьми не апостольського покликання, а людьми професії.
- Потрібно було просвітити людину і привести його до Христа, а серед духовенства, неосвіченого здебільшого, невисокого морального рівня, нікому було це робити.
- Євангеліє з часом все більше заміщується помилковими людськими навчаннями, язичницькими забобонами, тощо.
Характеристика учасників собору, на якому була прийнята постанова про хрещення дітей була вкрай негативна: “залишивши кафедру і віддалившись від стада, вони блукали по містах, вели прибуткову торгівлю, вдавалися до хитрощів і обманів “і т. п.
Небезпека, яка криється за актом хрещенням дітей, полягає в тому, що у майбутньому це стане перешкодою свідомо прийти до Бога, навіюючи при цьому хибну впевненість у своєму духовному переродженні.
Підсумовуючи свій аналіз цього питання, Марцинковский пропонує закон наступного змісту. «Можна стверджувати як закон, що духовна висота Церкви завжди залежала від серйозності прийому її членів. Хрещення освічених збігається з золотим століттям християнства, і, коли воно буде відновлено християнська громада, знову засяє неземним світлом Христа».
Висновки.
Отже, Володимир Філімонович Марцинковський є досить вагомою українською постаттю, але нажаль, ще мало дослідженою. Його діяльність припала на часи розгортання революції і впровадження атеїстичної думки. Сам тому значну частину свого життя він присвятив апологетичній діяльності з провідниками атеїзму. Окрім того його здобутки досить значні і в богословській сфері. Міжконфесійність Марцинковського, робить його цікавим для віруючих усіх деномінацій. Серед богословських праць, в даній роботі, ми зробили акцент на питанні хрещення і дійшли до наступних висновків:
- Проблема відродження людини у громадах є важливою, ігнорувати нею, або не приділяти належної уваги означає не виконувати функції, які покладені на церкву. Автор справедливо закликає до того, щоб «молитися і плакати за відродження громади».
- Приймати у ряди церкви потрібно свідомих, відроджених людей.
- Служителі мають бути за покликанням, а не за професією.