Олександр Калабський,
Голова Ради Засновників
Міжнародного Відкритого Університету ім.В.Ф.Марцинковського
В жовтні 2015 р. в м.Нетішин було проведено міжнародну науково-практичну конференцію «Від Реформації віри до Революції гідності. В.Марцинковський: аспекти актуалізації». Захід було організовано закладом, який названий в його честь – Міжнародний Відкритий Університет ім.В.Ф.Марцинковського. Чому саме в його честь?
Нажаль, ім’я Володимира Філімоновича мало відоме українським сучасникам, а насправді це був надзвичайно цікавий чоловік. Йому довелося жити в непростий час царської імперії, де свобода думки не надто віталася, а згодом і в революційні часи, коли будь-яка релігійна діяльність, взагалі, стала небезпечною для життя. Нові ідеали будувалися на масовій атеїзації та боротьбі з Богом, що ставило серйозні виклики для християн. Але не дивлячись на важкі умови, В. Марцинковський стверджував християнські істини, причому у різних сферах: науковій, культурній, соціальній, релігійній. Він читав лекції на релігійну тематику, вів дискусії, спочатку з представниками церкви, згодом з ідеологами комунізму, організовував гуртки вивчення Біблії, працював зі студентами, дітьми, дорослими. Він писав: «Все может сломить противная сила – даже убеждения, – но есть одна сила могучая, непобедимая и всегда побеждающая – это сила любви». «Большие воды не могут потушить любви, и реки не зальют ее. Если бы кто давал все богатство дома своего за любовь, то он был бы отвергнут с презрением». Такое христианство, апокалипсическое, горящее огнем первой любви, побеждает и теперь в этом мире, на фронте духа, в горниле гонений». Володимир Марцинковський займався апологетичною діяльністю, спочатку практикуючи «походи в народ», потім читаючи лекції в університетах.
Життєвий шлях Володимира Марцинковського
Володимир Філімонович Марцинковський – християнський богослов, апологет, проповідник, публіцист, громадський діяч. Керівник Російського студентського християнського руху. Володимир Марцинковський народився у відомому українському селі Дермань, Волинської губернії в 1884 р. Його мати – донька православного священика, виховувала сина в християнському дусі, але в молоді роки Володимир відійшов від християнства. Закінчивши з відзнакою гімназію, Марцинковський в 1902 році поступив на історико-філологічний факультет Петербурзького університету, який також закінчує з відзнакою. Під час навчання він починає відвідувати християнський гурток, де знайомиться з бароном Павлом Миколайовичем Ніколаі – засновником Російського християнського студентського руху. Спілкування з Ніколаі надихають молодого Марцинковського і, як він сам писав, невдовзі зі скептика, з важкими думками про безцільність буття, стає життєрадісним християнином. Переживши глибоку духовну та світоглядну переміну, молодий студент запалюється ідеєю ходіння в народ. Під час канікул він подорожує по Волзі з книгами біблійного і релігійно-морально змісту. Ідея просвітництва та проповіді з цього часу і на все життя стає центральною для нього. Після закінчення університету Марцинковський вчителює в Гродненській гімназії, але в 1913 р., його старий товариш Ніколаі пропонує переїхати в Москву, щоби присвятити себе студентському руху. Престижну посаду державного службовця Марцинковський міняє на служіння секретаря з негарантованим матеріальним забезпеченням.
– Моя адреса – це купе третього класу для тих, хто не палить – казав він.
– Чому третього?
– Тому, що немає четвертого класу – відповідав він.
Марцинковський на викладанні в Луцьку
В якості представника руху, Марцинковський їздить містами Російської імперії з лекціями. Він виступає в університетах, проповідує в храмах, а також організовує гуртки любителів вивчення Біблії. Починаючи з 1917 р. Марцинковський веде активну апологетичну діяльність, дискутуючи з ідеологами комунізму. Він читає лекції на різні теми: «Наука і релігія», «Розп’яття і Воскресіння», «Чи достовірне Євангеліє?», «Молодість і жага подвигу», «Новий устрій і моральні завдання молоді», «Євангеліє і свобода», «Чи можемо жити без Христа?» «Про красу» та багато інших. За свою діяльність йому довелося сидіти в тюрмі, але не дивлячись на це він щоразу після виходу продовжував проповідувати. Врешті його депортували в 1923 р. В Європі він також читає лекції в університетах та церквах. В 1930-му р. він переїздить в Палестину, де одружується з Неллі Шумахер – донькою відомого археолога Готліба Шумахера. Проживаючи в Палестині Марцинковський проповідував Євангелію як для євреїв так і для арабів і організував кілька змішаних общин в м. Хайфа. Тут Марцинковський також продовжує читати лекції. Єврейська інтелігенція його надзвичайно поважала за велику ерудицію та світлий розум. Його лекції «Третій вихід», «Наука і релігія», «Сутність християнства» та ін. перекладені на іврит і розповсюджувалися великими тиражами. 9 вересня 1971 р. Володимир Філімонович помер на 87 році життя в м.Хайфа, де і похоронений. В.Марцинковський писав на теми, які були актуальними в його час і які не втратили своєї актуальності сьогодні. Свою автобіографію він виклав у творі з назвою «Записки верующего».
Я переконаний, що той жар віри Марцинковського, його бажання трудитися в просвітницькій діяльності, цілком відповідає цілями, які ставимо перед собою ми. Адже, як також говорив Володимир Філімонович: нам перш за все треба революцію свідомості, революцію нашого духу. Саме тоді в суспільстві почнуть відбуватися позитивні зміни. Ось цей соціальний і духовний аспект, які реалізовуються за допомогою просвітництва і є метою нашої діяльності.